Самореалізація: застосування існуючого потенціалу

самореалізація

Недостатньо знати собі ціну — треба ще вміти себе реалізувати (Євген Сагаловский).

Кожна психологічно зріла особистість по-своєму унікальна і має неповторні індивідуальні риси. І нехай довжина життєвого шляху зумовлена вищими силами, лише від особистості залежить її ширина і глибина. Саме в останніх критерії часто криються проблеми особистості, суть яких зводиться до питання самореалізації людини. Деякі люди успішно проходять шлях самопізнання і самоприйняття, знаходять свою нішу, в якій їм вдається розкрити свої можливості, задіяти потенціал і отримати задоволення від дій. Інші більшу частину життя проводять у пошуках уявлення про себе – образу «Я» і, не досягнувши зрілої ідентичності, губляться в океані життя, не зумівши реалізувати себе. Третя категорія людей зовсім не намагаються розкрити природні таланти і пропалюють своє життя даремно.


Самореалізація особистості в психології означає два явища:

  • сам процес реалізації наявних природних здібностей людини та потенціалу, набутого в результаті цілеспрямованої діяльності особистості;
  • результат, досягнутий персоною при втіленні в життя талантів, здібностей, навичок, знань, який сприймається особистістю як важлива складова його існування.

Самореалізація: процес пізнання, розвитку, самовдосконалення

Людини, який смогразвить і застосувати на практиці свої внутрішні вроджені і придбані ресурси, суспільство оцінює як успішну особистість. Щоб відбулася така оцінка соціумом,сталося самопризнание особистістю досягнутих висот, безсумнівно, особа повинна:

  • інтелектуально пізнати себе,
  • прийняти свою індивідуальність,
  • усвідомити свою стійкість і цілісність у часі,
  • сформувати вірну самооцінку,
  • безперервно розвивати і розширювати структуру таланту.

Тобто процес самореалізації вимагає від особи, в першу чергу, активного застосування вольових зусиль в умовах конкретної діяльності.

Проблеми самореалізації особистості

пляж, захід сонця

Питання самореалізації цікавив видатні уми давнини. В роботах Аристотеля є багато міркувань про значущість цього явища, наприклад: «Щастя досяжне через реалізацію потенційних талантів людини».

Проблема самореалізації була аспектом вивчення американського психолога А. Маслоу. Вчений вважав, що необхідність людини в самоактуалізації, самовираженні, самореалізації закладеного потенціалу знаходиться на самому верхньому рівні, «прикрашаючи» піраміду потреб. Маслоу вважав, що задоволення цієї найвищої потреби – найбільш складне завдання у порівнянні з подоланням початкових рівнів: потреб фізіологічної природи (потреба в їжі і воді, у відпочинку), в безпеці і соціальних аспектах (дружби, любові, повазі). На думку психолога, дістатися до такої високої «планки» піраміди вдається не більше 4% людської популяції, при цьому задоволення навіть на 40% спраги самореалізації, особистість відчуває себе щасливою.

Не всі вчені поділяють точку зору автора «Ієрархії потреб» щодо такого розподілу по значущості потреб особистості. Однак не підлягає сумніву факт: реалізація людиною наявного потенціалу, успішне застосування на практиці знань і навичок в значущих для особистості сферах діяльності – незмінна складова щасливого життя особистості.



На шляху становлення особистості та її кінцевої мети – самореалізації, часто виникають серйозні психологічні проблеми, викликані явним невідповідністю між енергетичним потенціалом, інтелектуальними можливостями, рівнем набутих навичок і знань і ступенем актуалізації умінь в реальності. В силу різних обставин: важких або нездоланних перешкод зовнішнього середовища (наприклад: проживання в зоні затяжного військового конфлікту), що заважають внутрішніх чинників (наприклад: поганий зір з природною обдарованістю до малювання) справжні здібності людини не збігаються з бажаним кінцевим результатом діяльності. Це розбіжність можливостей, прагнень, бажань з фактичним становищем у житті особи призводить до виникнення відчуття незадоволеності, а у деяких людей потенціює патологічні відхилення психіки.

Різке припинення перспективи втілити існуючі вміння в життя є для людини сильним стресовим фактором. Наприклад: талановита і цілеспрямована спортсмен в результаті аварії змушений задовольнятися пересуванням в інвалідному візку, і природний наслідок виникла неможливість проявити себе на спортивному поприщі – формування важкої і затяжної депресії. Ще одним прикладом зовнішнього втручання може бути крах багаторічної роботи перспективного вченого в результаті припинення фінансування проекту. Наочно демонструє наступне негативний розвиток подій: хоча первинне по суті захворювання – алкогольна залежність, однак недуга отяготился на фоні самотності жінки клімактеричного віку, яка не змогла реалізувати себе в житті в бажаному якості – в ролі дружини і матері.

Самореалізація: складові успіху

С. Мадді в результаті багаторічних досліджень у своїй теорії особистості привів характеристики повноцінно функціонуючого людини. Він описує особистість, здатну на самореалізацію як особу:

  • володіє свободою дій у будь-яких життєвих ситуаціях;
  • ощущающую самостійний контроль над життям;
  • рухливу, що має високі адаптаційні ресурси;
  • діючу спонтанно у прийнятті рішень;
  • має творчий потенціал.

Не всі психологи однозначно трактують вищевказані характеристики людини як необхідні риси, якості, умови для самореалізації особистості. Проте очевидно, що для досягнення успіху необхідна не стільки вроджена обдарованість, а скільки придбані властивості: цілеспрямованість, впевненість у собі, розуміння мети, рішучість, працьовитість, життєвий азарт. Самореалізація можлива на тому рівні розвитку людини, коли особистість відкриває і розвиває свої здібності, усвідомлює пріоритети у своїх інтересах і потребах, має певний набір якостей характеру, готова докладати певні вольові зусилля.

Самореалізація: рушійні сили

стрибок

Які чинники мотивують людину на тривалий копітка праця для досягнення самореалізації? Як правило, людиною керують природні потреби і загальнолюдські цінності, серед яких:

  • необхідність у визнанні як члена соціуму;
  • потреба в повазі;
  • жага розвинути і продемонструвати інтелект;
  • прагнення створити сім’ю і обзавестися потомством;
  • мрія встановити спортивні рекорди;
  • прагнення зайняти гідну нішу в суспільстві;
  • необхідність позбутися від шкідливих звичок і стати фізично здоровою людиною.

Рушійні сили для самореалізації – зрозумілі і прості, ідеали людства – непорушні й різноманітні, тому процес втілення в життя своїх прагнень не має часових рамок.

Самореалізації особистості: життєві стратегії

Значущим умовою для самореалізації є вміння оперативно обирати, змінювати і видозмінювати стратегії, швидко адаптуватися до нових вимог, зберігаючи при цьому спокій і здоровий глузд.

Життєві цілі людини – поняття щодо нестабільні і непостійні. Це пояснюється тим, що зі зміною віку, соціального статусу, стану здоров’я, рівня доходів змінюються потреби особистості, а отже, формуються нові цілі, що вимагають кардинальної зміни стратегій. Наприклад: школяр-старшокласник вибрав цікаву професію і прагне вступити в престижний університет. Його стратегія дій і сфера прикладених зусиль буде зосереджена в області придбання достатніх знань. Досягнувши першої ступені самореалізації, людина спантеличений потребою в отриманні посади в цікавій для нього галузі, подальшої адаптації в новій ролі, прагненні досягти професійних висот, відповідно коригується його життєва стратегія. Неважко передбачити, як зміняться цілі молодого чоловіка, коли він зустріне свою любов і відчує потребу самореалізації як чоловіка і батька.

Самореалізація: сфери втілення здібностей

Особистість використовує різні інструменти, щоб зайняти свою нішу в житті,досягти результатів самореалізації і отримати суспільне визнання. Людина розкриває свої здібності через професійну діяльність, творчість, заняття спортом, наукові вишукування, реалізовує себе в сім’ю та дітей.Існують різні сфери самореалізації, і проявити себе в найкращому світлі у всіх іпостасях – не зовсім реальна, хоча здійсненне деякими особами, завдання.

Професійна самореалізація – досягнення вагомих успіхів в обраній і цікавить особистість сфері трудової діяльності. Зокрема, може виражатися в зайнятті бажаної посади, виконання приносять задоволення професійних обов’язків. Термін може включати, однак не є ідентичним поняттю, професійну успішність, що означає в більшій мірі високий рівень заробітної плати, зайняття престижної посади.

Соціальна самореалізація – досягнення успішності у взаєминах у суспільстві, причому саме в такій кількості і якості, які приносять відчуття щастя людині, а не обмежуються мірками, встановлюваними соціумом. Наприклад, людина може відчувати глибоке задоволення від своїх дій, надаючи добровільну допомогу сиротам в дитячому будинку. У теж час, така волонтерська діяльність для деяких членів суспільства може здаватися марною тратою часу і сил.

Самореалізація для жінок часто трактується як істинним, природно закладеним призначенням представниць слабкої статі. Успішне здійснення жінкою потенціалу: зустріти свою любов, сознать сім’ю, відбутися як мати, для більшості дам – необхідний компонент для відчуття себе щасливою особистістю.

Творча самореалізація включає в себе розкриття талантів не тільки в сфері мистецтва та творчості, але й успішне застосування своїх здібностей і знань в науковій діяльності. Досягти видимих успіхів, зробити видає відкриття, створити геніальний шедевр – життєво важлива мета творчих натур.