Розвиток характеру людини: особливості, умови та основні фактори

Проблеми, пов’язані з формуванням і розвитком характеру людини, цікавили і античних філософів, та середньовічних вчених, і сучасних психологів та психоаналітиків. Усі вони намагалися знайти відповіді на багато питань, пов’язані з особливостями розвитку характеру: що ж чинить найбільший вплив на розвиток характеру людини, які фактори відіграють у цьому процесі провідну роль, які умови є вирішальними в його формуванні.

Для того, щоб зрозуміти, що ж впливає на формування і розвиток характеру, необхідно спочатку розвести ці поняття. Так, під розвитком розуміється процес, який спрямований на певні зміни (якісні та кількісні). У психології розвиток розглядається як складного инволюционно-еволюційного поступального руху, в процесі якого відбуваються різні зміни в людині (у її поведінці, діяльності, особистості, інтелектуальній і емоційно-вольовій сфері), причому ці зміни можуть мати як прогресивний, так і регресивний характер. Розвиток характеру, як і будь-який розвиток, являє собою процес виникнення змін (незворотні, спрямований і закономірні), які призводять до появи якісний, структурних і кількісних перетворень його рис та особливостей прояви.

На відміну від розвитку, під формуванням розуміється цілеспрямоване і чітко організоване оволодіння особистістю певними, досить стійкими якостями, особливостями і рисами, які є необхідними для успішного виконання різних видів діяльності. Що ж стосується формування характеру, то у цьому випадку мається на увазі процес становлення досить стійких чорт (психологічні освіти) і все це відбувається в силу впливу різних умов, які об’єктивні і створюються саме з цією метою. Ці умови створені спеціально для того, що б у результаті багаторазового повторення дій і вчинків вони згодом закріплювалися і переходили в так звану типову модель поведінки людини.

Психологічні особливості розвитку характеру

Характер розвивається і формується протягом усього індивідуального життєвого шляху людини під впливом різних умов. Особливий вплив на розвиток рис характеру роблять процес виховання і активна діяльність людини, праця і робота, соціум і міжособистісні контакти, особистісна спрямованість та позиція. Але до такого висновку вчені прийшли не відразу, адже досить тривалий час вважалося, що на розвиток характеру людини впливає лише його вроджені особливості.

Для багатьох античних філософів основою для формування характеру була вродженість людини. Так, наприклад, Сократ, говорив про те, що не в людській владі бути хорошим або поганим, а Аристотель зазначав, що чеснота чи недолік – це вроджені властивості. Лише філософи Нового часу почали замислюватися про те, що крім природженості є й інші чинники, які впливають на особливості розвитку характеру. Суттєвий внесок у вивчення процесу розвитку характеру зробив Іммануїл Кант, який бачив його у двох площинах:

  • характер фізичний (задається людині природою, обумовлюється задатками і темпераментом);
  • характер моральний (або внутрішній), який формується під впливом зовнішніх факторів поведінки.

Німецький філософ Артур Шопенгауер, на відміну від В. Канта, віддавав перевагу ідеї природженості і незмінність характеру людини, який має строгу визначеність у всіх його проявах і змінити його неможливо, так як він залежить від часу і простору. Філософ був впевнений у тому, що зовнішні фактори, ні процес виховання ніяким чином не впливає на особливості розвитку характеру (за його словами все це здатне перетворити черствого людини в більш чуттєвого та співчутливого).

Ідея спадковості як про провідний фактор, що визначає розвиток характеру, належала англійському філософу Герберту Спенсеру. Він під характером розумів певний людський досвід, який заповів предками. Філософ підкреслював, що з часом і під впливом середовища характер в нащадків може змінюватися, але для цього необхідно багато часу (як мінімум кілька століть).

Поворотним моментом у розумінні суті розвитку і формування характеру стали ідеї Джона Локка, який відстоював концепцію виховання. Саме у вихованні вчений бачив ведучий і найбільш потужний фактор розвитку характеру людини (хоча не береться до уваги і природний характер дітей, їх нахили і здібності). Дж. Локк зауважив, що поведінка людини і прояв його характеру залежить від мотивів (які є однією із складових спрямованості особистості). Головне, до чого прийшов Локк, це те, що психофізична природа людини і зовнішні умови виступають в єдності свого впливу на особливості розвитку характеру.

В останні 100 років психологи (і практики, і теоретики) все частіше наполягали на тому, що вроджені особливості (біологічне начало в людині) не є пріоритетними у формуванні і розвитку характеру. Вони підпорядковуються більшою мірою зовнішніх умов впливу і процесу виховання (при цьому саме вихованню надається провідне значення, так як його називають найважливішим соціальним чинником, який обумовлює весь процес розвитку характеру). На думку багатьох учених, формування і розвиток характеру залежить від цілого ряду виховних впливів на людину:

  • через фізичне виховання;
  • через трудове виховання;
  • через морально-етичне виховання;
  • через виховання в процесі навчання;
  • з допомогою особистого прикладу;
  • через виховання звичок;
  • завдяки самовихованню і саморозвитку.

Етапи розвитку характеру

Характер людини розвивається з перших днів його життя і зазнає різних змін протягом усього життєвого шляху. На самому початку (дитинство і ранній вік) провідним фактором є наслідування поведінки і вчинків дорослим, в дошкільному та молодшому шкільним віком поряд зі спадковістю на формування і розвиток характеру впливає виховання, а в підлітковому віці кермо правління в цьому процесі бере самовиховання особистості. Необхідно зазначити, що характер може цілеспрямовано і свідомо змінюватися і вдосконалюватися самою людиною (це відбувається завдяки змінам у соціальній поведінці людини, в суспільній діяльності, у спілкуванні і міжособистісній взаємодії), і всі ці зміни можуть відбуватися на будь-якому віковому етапі життя людини.

Вперше серйозні спроби виділити основні етапи розвитку характеру були зроблені відомим австрійським психологом і психіатром, основоположником психоаналізу Зигмундом Фрейдом (Фройдом). Він виділив 5 основних стадій (етапів) формування характеру людини: оральна (перший рік життя), анальна (період від 1 року до 3х років), фалічна (3-5 років), латентна (з 6 років до початку статевого розвитку) і генитальна (починаючи від підліткового віку і закінчуючи смертю людини). Запропоновані Фрейдом етапи формування характеру описані в таблиці

Етапи розвитку характеру людини за З. Фрейду

Етапи Віковий період Які риси характеру формуються, при фіксації на конкретній стадії
оральний 0-1 рік інфантильність, залежність, маніпулятивність, заздрість, підозрілість
анальний 1-3 року упертість, ощадливість (навіть скупість), охайність, акуратність, жорстокість, педантичність, скрупульозність
фалічний 3-5 років невпевненість у собі, боязкість, сором’язливість, замкнутість, мовчазність
генітальний від 11-12 років і до кінця життя соціалізація/соціальна дезадаптація, ефективність/пасивність у діяльності

У психології прийнято ділити етапи розвитку характеру на вікові періоди, в кожному з яких є свої провідні чинники і умови його формування. Отже, характер починає формуватися з перших днів життя крихітного істоти – немовляти. У цьому віці для дитини важливим є безпосереднє емоційне спілкування з батьками, завдяки якому відбувається розвиток всіх психічних процесів (і пізнавальних і емоційно-вольових) і властивостей (у тому числі і характеру). Саме тому в цьому віці для дитини важлива не тільки турбота про нього, але і любов і ласка батьків.

В ранньому віці і дошкільному періоді дитина в основному вивчає моделі поведінки оточуючих дорослих шляхом наслідування їм. Тому в цей період, характер формується завдяки не тільки вродженим особливостям дітей (функції головного мозку, особливості ВНД), а й з допомогою прямого навчання (в ігровій формі) з наступним емоційним підкріпленням (похвала, схвалення, підтримка). Головна умова розвитку характеру – це соціальне середовище (сім’я, дошкільний освітній заклад, соціальні контакти в системах «дорослий-дитина», «дитина-дитина», «дорослий-дорослий»).

Необхідно підкреслити, що первинні риси характеру закладаються саме в дошкільному віці, тому дуже важливим є довіра, відкритість і доброта в спілкування з малюками (дитина, наслідуючи, застосовує ці риси в своїй поведінці, а дорослі повинні їх закріплювати системою заохочення/покарання). Серед найперших рис характеру, які закладаються в цьому віці варто виділити:

  • доброта/егоїстичність;
  • чуйність/байдужість;
  • товариськість/замкнутість;
  • акуратність/неохайність;
  • працьовитість/лінь.

Наступний етап формування характеру – молодший шкільний вік. У цей час з’являються нові риси і піддаються корекції раніше сформовані. Особливе значення тут має оцінка вчинків і дій дитини з боку дорослих, адже саме цим способом формується його самооцінка. У початкових класах у дітей формуються такі риси характеру, як відповідальність, пунктуальність, наполегливість, акуратність, працьовитість і т. д. Найбільший вплив на те, чи раніше сформовані риси закріплюватися або руйнуватися, має сам процес і умови навчання дитини.

У підлітковому віці активно відбувається морально-етичний розвиток дитини, що в свою чергу суттєво впливає на формування і розвиток характеру. В цей час активніше розвиваються вольові риси. А в ранньому юнацькому віці (старшокласники) формуються моральні основи особистості. Тут особливий вплив на розвиток характеру надають:

  • особистісне ставлення людини до інших, до себе;
  • рівень самооцінки і впевненість у власних силах;
  • засоби масової інформації та глобальну мережу інтернет.

На цьому етапі розвитку характер основні його риси практично вже складені, надалі відбувається їх закріплення або ж їх заміщення та деяка трансформація.

Не залежно від того, на якому етапі розвитку характеру перебувати людини, на цей процес обов’язково впливає інформаційне поле, а саме:

  • думку і думку інших людей;
  • особистий приклад значущих людей та їх вчинки (те ж саме стосується і негативних форм поведінки як варіант того, що є неприпустимим);
  • книги (а точніше описані в них дії і вчинки героїв);
  • кіно, телебачення та ЗМІ;
  • культурне та ідеологічне розвиток суспільства, держави.

У дорослому житті людини формування характеру не припиняється, а переходить на новий, більш осмислений етап. Так, відбуватися закріплення більш раціональних рис характеру та тих, які необхідні для досягнення успіху і в сім’ї, і на роботі (відповідальність, витримка, цілеспрямованість, завзятість, наполегливість і т. д.).

Основні фактори розвитку характеру

Для того, щоб зрозуміти, які фактори мають найбільший вплив на формування і розвиток характеру, необхідно розрізняти поняття «фактори» і «умови». Під факторами розуміють певні важелі впливу (це особливі рушійні сили або «двигун») на процес формування характеру, а умови – це ті обставини, в яких відбувається сам процес розвитку.

Серед вчених завжди існувала своєрідна «війна» за пріоритетні фактори розвитку характеру, адже в різні часи представники різних психологічних напрямів намагалися відстояти свою точку зору на цю проблему. Так, наприклад, В. С. Соловйов головна умова формування «морального» характеру бачив у єдності, а також у постійній взаємодії природних умов і середовища, а В. А. Ільїн серед основних факторів виділяв сім’ю і школу. Основоположник педагогічної антропології К. Д. Ушинський стверджував, що основні чинники розвитку характеру та його формування це соціальне середовище, особливості процесу виховання і активна діяльність самої людини.

П. Ф. Каптерев виділяв три категорії факторів, що формують характер:

  • природні (темперамент, особливості будови тіла, стать тощо, тобто всі ті, які дані людині природою і практично не змінюються);
  • культурні (вплив соціуму, родини, школи, професії, державного ладу і суспільного рівня розвитку);
  • особистий фактор (самовиховання, саморозвиток, самовдосконалення особистості, тобто коли людина є автором самого себе).

Також варто звернути увагу на ідеї В. А. Сікорського, який виділяв наступні фактори розвитку характеру дитини:

  • виховна середовище (сім’я);
  • позитивна атмосфера (веселий настрій і бадьорість духу);
  • розташування (похвала, схвалення, підтримка, довіра);
  • вроджені особливості нервово-психічної організації.

Аналізуючи всі фактори, які чинять вплив на розвиток характеру людини, необхідно нагадати, що найбільше значення вони мають у дитячому, підлітковому та юнацькому віці. І саме в дитячому віці, на думку П. Ф. Лесгафта, на розвиток характеру особистості впливають:

  • всі ті відчуття, які відчуває дитина;
  • душевні хвилювання, які він переживає;
  • люди, які його оточують;
  • вид діяльності, яку він виконує (особливе місце займає праця, як найбільш серйозна і послідовна робота).

Таким чином, характер людини обумовлюється безліччю факторів, різними умовами і об’єктивними обставинами життєвого шляху особистості, але ці обставини створюються і змінюються в результаті вчинків, поведінки і діяльності людини. Тому можна сміливо говорити про те, що людина сама бере активну участь у процесі розвитку і формування свого характеру і сам повинен нести відповідальність за всі свої дії і вчинки.

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
ЛайфХакер
Добавить комментарий

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: