Потреби людини як джерело його активності

потреби людини

Людина, як і будь-яка жива істота, запрограмований природою на виживання, а для цього йому необхідна наявність певних умов і засобів. Якщо в якийсь момент свого ці умови і засоби відсутні, то виникає стан потреби, яке обумовлює появу вибірковість реагування людського організму. Ця вибірковість забезпечує виникнення відповідної реакції на подразники (або фактори), які на даний момент є найбільш важливими для нормальної життєдіяльності, збереження життя і подальшого розвитку. Переживання суб’єктом подібного стану потреби у психології називають потребою.

Отже, прояв активності людини, а відповідно, його життєдіяльність і цілеспрямована діяльність, безпосередньо залежить від наявності певної потреби (або потреби), яка вимагає задоволення. Але тільки певна система потреб людини буде обумовлювати цілеспрямованість його діяльності, а також сприятиме розвитку його особистості. Самі потреби людини є основою формування мотиву, який у психології розглядають в якості своєрідного «двигуна» особистості. Мотивація поведінки і діяльності людини безпосередньо залежить від органічних і культурних потреб, а вони в свою чергу, породжують інтерес, який спрямовує увагу особистості і її активність на різні об’єкт і предмети навколишнього світу з метою їх пізнання і подальшого оволодіння.

Потреби людини: визначення і особливості

Під потребами, які є головним джерелом активності особистості, розуміють особливе внутрішнє (суб’єктивне) відчуття потреби людини, що визначає його залежність від певних умов і засобів існування. Сама ж активність, спрямована на задоволення потреб людини та регулюється усвідомленою метою, називається діяльністю. Джерелами активності особистості як внутрішньої спонукає сили спрямованої на задоволення різноманітних потреб є:

  • органічні і матеріальні потреби (їжа, одяг, захист тощо);
  • духовні і культурні (пізнавальні, естетичні, соціальні).

Потреби людини знаходять відображення в найбільш стійких і життєво важливі залежності організму і середовища, а система потреб людини формується під впливом наступних факторів: соціальних умов життя людей, рівня розвитку виробництва і науково-технічного прогресу. У психології потреби вивчаються в трьох аспектах: як об’єкт, як стан і як властивість (більш докладно опис цих значень подано в таблиці).

Значення потреб у психології

Потреба в якості Розуміння потреби
об’єкта потреба розуміється як необхідність (нужда) для комфортного існування і нормальної діяльності (життєдіяльності) людини
стану потреби вивчається з точки зору станів людської психіки, в якому знаходить відображення відсутність (або недостатність) чогось
властивості потреба розглядається в якості фундаментального властивості особистості, що визначає її ставлення до навколишньої дійсності

У психології проблема потреб розглядалася багатьма вченими, тому на сьогоднішній день існує досить багато різних теорій, які під потребами розуміли і нужду, і стан, і процес задоволення. Так, наприклад, К. К. Платонов бачив у потребах в першу чергу потребу (точніше психічне явище відображення потреб організму або особистості), а Д. А. Леонтьєв розглядав потреби через призму діяльності, в якій вона знаходить свою реалізацію (задоволення). Відомий психолог минулого століття Курт Левін розумів під потребами в першу чергу динамічний стан, який виникає у людини в момент здійснення ним якоїсь дії або наміри.

Аналіз різних підходів і теорій у вивченні даної проблеми дозволяє говорити про те, що в психології потреба розглядалася в наступних аспектах:

  • як нужда (К. І. Божович, в. І. Ковальов, С. Л. Рубінштейн);
  • як предмет задоволення потреби (А. Н. Леонтьєв);
  • як необхідність (Б. В. Додонов, В. А. Василенко);
  • як відсутність блага (В. С. Магун);
  • як відношення (Д. А. Леонтьєв, М. С. Каган);
  • як порушення стабільності (Д. А. Мак-Клелланд, Ст. Л. Оссовський);
  • як стан (К. Левін);
  • як системна реакція особистості (Е. П. Ільїн).

Потреби людини в психології розуміються як динамічно-активні стани особистості, які становлять основу її мотиваційної сфери. А так як в процесі діяльності людини відбувається не тільки розвиток особистості, але і зміни навколишнього середовища, потреби відіграють роль рухової сили її розвитку і тут особливе значення має їх предметний зміст, а саме той обсяг матеріальної і духовної культури людства, який впливає на формування потреб людини та їх задоволення.

Для того, що б зрозуміти суть потреб рухової сили необхідно враховувати ряд важливих моментів, виділених Е. П. Ільїним. Вони полягають в наступному:

  • потреби організму людини потрібно відокремлювати від потреб особистості (при цьому потреба, тобто потреба організму, може бути неусвідомлюваної або усвідомлюваною, а от потреба особистості завжди усвідомлювана);
  • потреба завжди пов’язана з нуждою, під якою необхідно розуміти не дефіцит, а бажаність, або потрібність;
  • з особистісних потреб неможливо виняток стан потреби, яке є сигналом для вибору засобу задоволення потреб;
  • поява потреби – механізм, який включає людську активність, спрямовану на пошук мети та її досягнення як необхідність задоволення виниклої потреби.

Потреби відрізняються пасивно-активним характером, тобто, з одного боку, вони обумовлені біологічною природою людини і дефіцитом певних умов, а також засобів його існування, а з іншого – вони детермінують активність суб’єкт подолання виниклого дефіциту. Істотний аспект людських потреб – це їх суспільно-особистісний характер, який знаходить свій прояв у мотиви, мотивації і, відповідно, у всій спрямованості особистості. Незалежно від виду потреби й її спрямованості всі вони володіють наступними ознаками:

  • мають свій предмет і є усвідомленням потреби;
  • зміст потреб залежить в першу чергу від умов і способів їх задоволення;
  • вони здатні відтворюватися.

В потребах, формують поведінку й діяльність людини, а також у виробничих від них мотивах, інтересах, прагненнях, бажаннях, потягах і ціннісних орієнтаціях полягає основа поведінки особистості.

потреби

Види потреб людини

Будь-яка потреба людини спочатку являє собою органічність переплетення біологічних, фізіологічних і психологічних процесів, що й обумовлює наявність багатьох видів потреб, які характеризуються силою, періодичністю виникнення і способами їх задоволення.

Найчастіше в психології виділяють наступні види потреб людини:

  • залежно від походження виділяють природні (або органічні) та культурні потреби;
  • по спрямованості розрізняють матеріальні потреби і духовні;
  • залежно від того, до якої галузі вони належать (сфери діяльності), виділяють потреби в спілкуванні, праці, відпочинку й пізнанні (або освітні потреби);
  • по об’єкту потреби можуть бути біологічними, матеріальними і духовними (також виділяють ще й соціальні потреби людини);
  • за своїм походженням потреби можуть бути ендогенними (виникають вод впливом внутрішніх факторів) і екзогенними (викликаються зовнішніми подразниками).

У психологічній літературі також зустрічаються базові, фундаментальні (або первинні) і вторинні потреби.

Найбільша увага в психології приділяється трьом основним видам потреб – матеріальним, духовним і соціальним (або громадські потреби), які описані нижче в таблиці.

Основні види потреб людини

Види потреб Опис
матеріальні є основою життєдіяльності людини
духовні притаманні тільки людині і характеризують рівень його розвитку
соціальні є відображенням суспільної природи людини, серед яких найбільш значущими вважаються потреби в праці та спілкуванні

Матеріальні потреби людини є первинними, оскільки вони – основа його життєдіяльності. Дійсно, для того щоб людина могла жити йому необхідне харчування, одяг і житло, і ці потреби були сформовані в процесі філогенезу. Духовні потреби (чи ідеальні) є суто людськими, так як відображають в першу чергу рівень розвитку особистості. До них відносять естетичні, етичні і потреби в пізнанні.

Слід зазначити, що і органічні потреби, і духовні характеризуються динамічністю і взаємодіють між собою, тому для формування та розвитку духовних потреб необхідно задоволення матеріальних (наприклад, якщо людина не задовольняє потребу в їжі, то він буде відчувати втому, млявість, апатію і сонливість, що не може сприяти виникненню пізнавальної потреби).

Окремо слід розглянути суспільні потреби (або соціальні), які формуються і розвиваються під впливом соціуму і є відображенням суспільної природи людини. Задоволення цієї потреби необхідно абсолютно кожній людині як соціальному суті та відповідно як особистості.

Класифікації потреб

З того моменту, як психологія стала окремою галуззю знань безліччю вчених було зроблено велику кількість спроб класифікувати потреби. Всі ці класифікація дуже різноманітні і в основному відображають лише одну сторону проблеми. Саме тому, на сьогоднішній день єдина система потреб людини, яка б відповідала всім вимогам та інтересам дослідників різних психологічних шкіл і напрямків, досі не представлена наукової громадськості.

Автором першої класифікації потреб прийнято вважати Епікура, які ще в 3 тис. до н. е. поділив бажання (або потреби) людини на такі групи:

  • природні бажання людини і необхідні (без них неможливо прожити);
  • природні бажання, але не є необхідними (якщо немає можливості їх задоволення, то це не призведе до неминучої смерті людини);
  • бажання не є ні необхідними, ні природними (наприклад, прагнення до слави).

Автор інформаційної теорії емоцій П. В. Симонов потреби ділив на біологічні, соціальні й ідеальні, які в свою чергу можуть бути потребами потреби (або збереження) і зростання (або розвитку). Соціальні потреби людини і ідеальні П. Симонову поділяються на потреби «для себе» і «для інших».

Досить цікавою є класифікація потреб, запропонована Еріхом Фроммом. Відомий психоаналітик виділяв наступні специфічні соціальні потреби людини:

  • потреба людини у зв’язках (приналежність до групи);
  • потреба в самоствердженні (почуття значущості);
  • потреба в прихильності (потреба в теплих і відповідних почуттях);
  • потреба в самосвідомості (власна індивідуальність);
  • потреба в системі орієнтації та об’єкти поклоніння (приналежність до культури, нації, класу, релігії тощо).

Але найбільшу популярність серед усіх існуючих класифікацій отримала унікальна система потреб людини американського психолога Абрахама Маслоу (більш відома як ієрархія потреб або піраміда потреб). В основу своєї класифікації представник гуманістичного напрямку в психології поклав принцип групування потреб по схожості в ієрархічній послідовності – від нижчих потреб до вищих. Ієрархія потреб Маслоу А. для зручності сприйняття представлена у вигляді таблиці.

Ієрархія потреб по Маслоу А.

Основні групи Потреби Опис
Додаткові психологічні потреби в самоактуалізації (самореалізації) максимальна реалізація всіх потенцій людини, його здібностей і розвиток особистості
естетичні потреба в гармонії і краси
пізнавальні прагнення пізнавати і пізнавати навколишню дійсність
Основні психологічні потреби в повазі, самоповазі та оцінки потреба в успіху, схвалення, визнання авторитету, компетентність і т. п.
в любові і приналежності необхідність бути в спільності, соціумі, бути прийнятими і визнаними
в безпеці необхідність захисту, стабільності та безпеки
Фізіологічні потреби фізіологічні або органічні потреби в їжі, кисні, питті, сні, статевий потяг і т. п.

Запропонувавши свою класифікацію потреб Маслоу А. уточнив, що у людини не можуть виникати вищі потреби (пізнавальні, естетичні і потреба в саморозвитку), якщо він не задовольнив базові (органічні) потреби.

Формування потреб людини

Розвиток потреб людини можна аналізувати в контексті суспільно-історичного розвитку людства і з позиції онтогенезу. Але слід зазначити, що і в першому, і в другому випадку вихідними будуть виступати матеріальні потреби. Це обумовлено тим, що саме вони є головним джерелом активності будь-якого індивіда, штовхаючи його на максимальну взаємодію з навколишнім середовищем (і природного, і соціального)

На базі матеріальних потреб розвивалися і трансформувалися духовні потреби людини, наприклад, потреба в пізнанні базувалася на задоволенні потреб у їжі, одязі і житлі. Що стосується естетичних потреб, то вони також формувалися завдяки розвитку і вдосконаленню процесу виробництва і різноманітних засобів життя, які були необхідні для забезпечення більш комфортних умов для життєдіяльності людини. Таким чином, формування потреб людини обумовлювалося суспільно-історичним розвитком, в ході якого всі людські потреби розвивалися і диференціювалися.

Що ж стосується розвитку потреб протягом життєвого шляху людини (тобто в онтогенезі), то тут також усе починається із задоволення природних (органічних) потреб, які забезпечують встановленню взаємовідносин між дитиною та дорослими. В процесі задоволення базових потреб у дітей формуються потреби у спілкуванні та пізнанні, на основі яких з’являються й інші соціальні потреби. Важливий вплив на розвиток і формування потреб у дитинстві робить процес виховання, завдяки якому здійснюється корекція та заміщення деструктивних потреб.

Розвиток і формування потреб людини відповідно думку А. Р. Ковальова повинно підкорятися наступним правилам:

  • потреби виникають і зміцнюються завдяки практиці і систематичності споживання (тобто формування за типом звички);
  • розвиток потреб можливо в умовах розширеного відтворення при наявності різноманітних засобів і способів її задоволення (виникнення потреб у процесі діяльності);
  • формування потреб відбувається більш комфортно, якщо необхідна для цього діяльність не буде мучити дитину (легкість, простота і позитивний емоційний настрій);
  • на розвиток потреб істотний вплив робить перехід від репродуктивної до творчої діяльності;
  • потреба буде зміцнюватися в тому випадку, якщо дитина буде бачити її значущість, як в особистісному плані, так і в суспільній (оцінка і заохочення).

У вирішенні питання про формування потреб людини необхідно повернутися до ієрархії потреб А. Маслоу, який стверджував, що всі потреби людини задані йому в ієрархічній організації за певними рівнями. Таким чином, у кожної людини з моменту його народження в процесі його дорослішання і розвитку особистості будуть послідовно проявлятися сім класів (звичайно ж, це в ідеалі) потреб, починаючи від найбільш примітивних (фізіологічних) потреб і закінчуючи потребою в самоактуалізації (прагнення до максимальної реалізації особистістю своїх потенцій, найбільш повною життя), причому деякі аспекти цієї потреби починають проявлятися не раніше підліткового періоду.

На думку А. Маслоу, життя людини на більш високому рівні потреб забезпечує йому найбільшу біологічну ефективність і відповідно більш тривале життя, міцніше здоров’я, краще сон і апетит. Таким чином, мета задоволення потреб базових – прагнення до виникнення у людини вищих потреб (у пізнанні, у саморозвитку і самоактуалізації).

Основні способи й засоби задоволення потреб

Задоволення потреб людини є важливою умовою не тільки для комфортного його існування, але і для його виживання, адже якщо не задовольняти органічні потреби людина загине в біологічному сенсі, а якщо не задовольняти духовні потреби помирає особистість як соціальне утворення. Люди, задовольняючи різні потреби, навчаються різних способів і засвоюють різноманітні засоби для досягнення цієї мети. Тому в залежності від навколишнього середовища, умов і самої особистості мета задоволення потреб і способи для її досягнення будуть відрізнятися.

У психології найбільш популярні способи й засоби задоволення потреб полягають:

  • у механізмі формування індивідуальних для людини способів задоволення своїх потреб (в процесі навчання, формування різноманітних зв’язків між подразниками і наступної аналогії);
  • в процесі індивідуалізації способів і засобів задоволення базових потреб, які виступають в якості механізмів розвитку і формування нових потреб (самі способи задоволення потреб можуть перетворитися в них самих, тобто з’являються нові потреби);
  • в конкретизації способів і засобів задоволення потреб (відбувається закріплення одного способу чи кількох, з допомогою яких відбувається задоволення потреб людини);
  • в процесі ментализации потреб (усвідомлення змісту або деяких аспектів потреби);
  • в соціалізації способів і засобів задоволення потреб (відбувається їх підпорядкування цінностей культури і нормам суспільства).

Отже, в основі будь-якої діяльності і активності людини завжди лежить якась потреба, яка знаходить свій прояв у мотивах і саме потреби є рушійною силою, яка спонукає людину до руху і розвитку.