Мати природа

Мати природа

О, скільки разів ти мріяв кинути суєту міських мурашників, втекти подалі від нескінченного заліза, толкающегося на вузьких дорогах. Втекти вічно настирливих, постійно норовлять тебе торкнутися людей, невпинно лізуть у твоє життя і сунути ніс глибоко в душу людей. Послати до біса мудаковатого начальника, який мало того, що не цінує твій труд, так ще і завалює роботою, змушуючи залишатися у вихідні. Відпочити нарешті від постійної присутності сотень людей навколо, невпинно оцінюють тебе. Забути вже про думку інших шматків м’яса і жити як заманеться. Що ж, кожен з нас мріє про те ж. І поки такі шукачі спокою не наповнили ліси симпатичними дерев’яними зрубами, давай розберемося що до чого.

Я знаю як ти собі це уявляєш. Ласкаве, ранкове сонце ледь пробивається променями крізь густу хвою височенних сосен. Ти виходиш з новенького, дерев’яного зрубу, що стоїть де-небудь в частіше. Поруч величезне озеро або річка, а навколо затишним газоном розкинулася лісова рослинність. Взваливаешь на свої могутні, зміцнілі плечі стареньку двостволку і вперед. Знайомими стежками добувати собі обід. А там ліс, озеро, тиша. На багато кілометрів жодної душі. Мрія.

Але не все так просто. Залишимо тонкощі побудови такого будиночка в лісі. Але май на увазі – будувати його доведеться тобі. А щоб доставити колоди і матеріали за багато кілометрів від найближчої зубожілій села з пилорамою знадобитися викласти суму, рівну половині такого будинку. Ну а якщо ти вирішиш зробити все сам, то твій дім не те що зиму не вистоїть, ти навіть закласти фундамент не зможеш. Можна, звичайно, навчитися всім премудростям спорудження такого будинку де-небудь на околиці світу без натяку на цивілізацію, але це точно відіб’є у тебе всі бажання і стала вже звичною двокімнатна квартирка в центрі міста раптово покажеться такий рідний і затишною, що життя в похмурій громадяне лісу здасться маячнею і мрією розпаленої міським ритмом свідомості.

Ну гаразд. Припустимо ти зайняв колись комфортабельний будиночок лісника, поряд з місцевими мальовничими просторами. Що на рахунок став звичним три: електрика, газ, вода? Пам’ятаєш бабусине село, куди тебе відправляли на літо? Туалет на вулиці, температура води у душі залежить виключно від погодних умов, не кажучи вже про раптовому вітрі чи грози в самий розпал процесу. Ще й вода в колодязі. Ну добре хоч електрика є, хоч і частенько пропадає. І якщо тоді, в босоногому дитинстві ці труднощі здавалися викликом природи, а норовистий душ заміняла тепла річка, то сьогодні твоєї зніженої міської душі це постає в іншому світлі. І до бабусі ти приїжджав тільки влітку, а тут збираєшся залишитися на пару сезонів як мінімум. Одне радує. Кип’ятити воду в тазику, завдяки Жеку, ти вже звик і це не стане великою проблемою. Ах так, забув сказати – газу теж немає. Тому, якщо ти хочеш теплий сніданок і гарячий чай, доведеться встати ще до світанку і йти за дровами. Романтика? Безумовно.

І головне, що тебе чекає в умовах такого відлюдництва – відсутність інтернету. Напевно ти вже знав, що я так скажу. Адже ти цілеспрямовано наважився жити за канонами природи, виховувати в собі мужика і замість Вконтакте вранці полювати на оленів. І наскільки тебе вистачить? Я зовсім не звинувачую тебе в інтернет-залежності. Людина сьогодні і чоловік 50 років тому істотно відрізняються. І якщо 50 років тому людина, ніколи не знав інтернету відчував себе нормальним членом суспільства, зрідка відвідують бібліотеки, то сучасна людина, відірваний від цього блага цивілізації відчуває себе нікому непотрібним набором амінокислот, покинутим в глушину проти власної волі. А ти знав на що йдеш і скоро інформаційний голод почне тебе зводити з розуму. Не здивуюся, якщо через тиждень ти почнеш грабувати поштові автомобілі на найближчій дорозі у пошуках хоч якоїсь інформації про зовнішній світ.

І як думаєш, скільки ти протягнеш без банального спілкування? Повір, одного разу, знову вийшовши з затишного зрубу, ти люто зненавидиш звалилася на тебе тишу лісу. Тиша. Вона окружвет тебе всюди. Тиша буде клубочитися і проникати в кожен закуток твоєї свідомості. З початку тобі це подобається, а потім власні думки в голові будуть розноситися всеосяжним луною, порушуючи первозданну тишу лісу. Ти почнеш сходити з розуму без банального «привіт», без розмов, без обіймів, без сексу нарешті. Так у тебе навіть порно-журналів немає, кхм, рукою, так що відчути тепло ти зможеш тільки від грубки-буржуйки в кутку.

Я сподіваюся, ти розумієш, що в їжі ти будеш порядком обмежений. З щоденного вжитку швидко підуть вишукування міського життя: пончики, круасани, тістечка, тортики, чіпси та інші радощі життя. Так-так, я знаю, що ти мужик і давно не їж пончики. Але повір мені, місяць абсолютно без кондитерських шедеврів ти не витримаєш і після поштових автомобілів ти точно станеш підстерігати продуктові. Звичайно, ти можеш подбати про це і запастися продуктами заздалегідь, але на це доведеться витратитися і все одно доведеться робити вилазки в найближчу село, забезпечену хоч якоюсь подобою інфраструктури. Так що будувати будинок зовсім в глушині не варто.

Так, і медикаментами запасися. Побільше. Думаю, що брати з собою пояснювати не варто – не маленький. І знову ж таки – не варто жити зовсім в глушині. Хоча б рацію в будинок візьми. А краще приїжджай на автомобілі. Що буде, якщо ти себе по нозі сокирою рубанешь або дробом прострелишь? Тут вже подорожником і активованим вугіллям не обійдешся. А якщо доползешь до рації – викличеш допомогу. На далеких кордонах і селищах неодмінно є вертоліт, інакше дістатися до поселення неможливо. Трохи послухаєш мат льотчика з приводу твоєї криворукості і на спокій — в районну лікарню. З машиною все інакше. Будучи пораненим ти не зможеш її везти, а ось робити набіги на села або міста за їжею і патронами можна. Знову ж зможеш вирватися із своєї глушині і відвідати порожню квартирку на пару днів.

Type caption for image (optional)

Підсумок. Ти цілком зможеш жити відлюдником., якщо стиснеш міцніше кулаки. Але не все життя, не впадай у крайнощі. Пару тижнів відпустки допоможуть привести думки в порядок, розібратися в собі і відчути всі принади внегородской життя. Все добре в міру. Удачі і будь обережний – ліс не терпить жартів. Рок-н-рол, бро.

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
ЛайфХакер
Добавить комментарий

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: